Інфекція сечовивідних шляхів у дітей

Інфекція сечовивідних шляхів у дітей є інфікованістю безпосередньо сечових шляхів без будь-якої вказівки рівня ураження. До таких захворювань відноситься цистит, пієлонефрит і уретрит. Даний вид інфекції в структурі захворюваності саме дитячого віку знаходиться на другому місці, поступаючись першістю лише ГРВІ.

Сьогодні прийнято вважати, що в сечовий тракт мікроорганізми потрапляють трьома основними способами. Перший — висхідний шлях. Таке поширення інфекції сечовивідних шляхів у дітей найбільш прискорено помічається переважно у дівчаток вже в старшому віці. Мікроорганізми при цьому проникають безпосередньо в сечовивідні шляхи з тієї області, яка оточує сечівник небудь з самого сечівника (уретри).

Другий шлях — лімфогенний, існування якого обумовлюють досить тісні лімфатичні зв’язку між нирками, кишечником і сечовим міхуром. Найчастіше цей шлях поширення зустрічається у дітей у віці до трьох років. Тому інфікування сприяють порушення нормальних функцій шлунково-кишкового тракту (проноси, запори і дисбактеріоз) через лімфатичну систему.

Останній шлях — гематогенний, що зустрічається досить рідко, головним чином у період новонародженості при сепсисі. Набагато рідше — в інші вікові періоди при захворюваннях, що супроводжуються виявленням в крові бактерій — фурункульоз, бактеріальний ендокардит, карбункул та інші.

Частота інфекцій сечовивідних шляхів у дітей в перший рік їх життя найбільш висока. У хлопчиків вони зустрічаються в 2 рази частіше у новонароджених, але з віком у дівчаток ці захворювання спостерігаються частіше в 10 разів. Найчастіше збудником стає кишкова паличка, рідше — золотистий стафілокок, клебсієла, гриби роду Кандида, ентеробактерій, синьогнійна паличка та інші мікроорганізми.

Як правило, проникає інфекція безпосередньо в сечовивідні шляхи у зв’язку з недотриманням правил особистої гігієни. В основному це стосується дівчаток. При інфікуванні спостерігаються такі симптоми: в області статевих зовнішніх органів, а також у анального отвору червоніють шкірні покриви.

Крім цього в сечівнику з’являється печіння і свербіж, які посилюються в процесі сечовипускання. Також спостерігається примхливість, млявість і субфебрильна температура. Іноді бувають болі в животі, блювота або втрата апетиту. Діагностується інфекція сечовивідних шляхів у дітей на підставі клінічних досліджень та результатів аналізу сечі, а нерідко — і крові.

Виявити подібні захворювання у дітей молодшого віку і новонароджених набагато важче, ніж у старших хлопців. Головним чином тому, що класичні симптоми часто відсутні. А іноді такі інфекції можуть супроводжуватися енурезом, болем у животі, порушенням збільшення у вазі, незрозумілою лихоманкою.

Для запобігання недуг основним правилом є ретельне дотримання нескладних правил особистої гігієни, тобто необхідно обмивати щодня зовнішні статеві органи, сідниці і область паху, обробляти проблемні місця дитячим кремом. А при виникненні найменших підозр на інфекцію — негайно звернутися до досвідченого фахівця.

Своєчасна здача аналізу сечі (загального і на бактеріальний посів, який визначає чутливість до антибіотиків) дозволить правильно поставити точний діагноз і призначити найбільш ефективне лікування.