Як харчова промисловість впливає на темп прийняття їжі

Швидка їжа призводить до повноти. Залишається питання, чи хоче харчова промисловість, щоб ми продовжували швидко є? Це було б логічно, бо тоді вона і далі збільшувала б свої обороти. Але однозначної відповіді немає. Ніхто не змушує нас швидко ковтати гамбургер за столиком в «Макдоналдсі», звільняючи місце наступному відвідувачеві. І на упаковці піци теж не написано: «З’їжте це якомога швидше».

З іншого боку, винайдено досить прийомів, які змушують нас швидко є. Взяти, хоча б «Drive-Through», який дозволяє клієнту мережі ресторанів швидкого харчування купувати їжу, не виходячи з машини.

Це економить час не тільки на покупку їжі — «автоедокі» також і їдять швидше. По-перше, тому що вони їдять під час їзди і не звертають уваги на кількість і частоту шматків, ковтків і жування. А по-друге, не хочуть наповнювати свої машини непотрібними запахами або випадково закапати салон кетчупом або жиром.

Деякі «провайдери» фастфуду та багато китайських ресторанчики встановлюють правильне освітлення, включають гучну музику і використовують контраст агресивного червоного і жовтого кольорів. Така «атмосфера» викликає відразу два ефекти, що прискорюють процес прийняття їжі; з одного боку, в подібних умовах відчуваєш себе не дуже затишно, тому не хочеться довго тут залишатися. Неначе такий забарвленням нам хочуть сказати: «Радуйся, що тут так все недорого, за такі гроші і не повинно бути затишно». З іншого боку, яскраві кольори і гучна музика спонукають нас теж робити все агресивно і швидко, в тому числі і є. У таких забігайлівках ніхто надовго не затримується, а в короткий обідню перерву люди йдуть потоком.

В супермаркетах і магазинах, що торгують за зниженими цінами, готові продукти та напівфабрикати свідомо розміщують так, що на їх покупку витрачається дуже мало часу. Швидкозаморожених піца лежить на увазі на полицях, а щоб купити інгредієнти для піци, яку люди хочуть приготувати самі, необхідно пройти весь магазин. Холодильники з запакованою ковбасою стоять прямо перед м’ясним відділом, а той, у кого немає бажання робити салати, знайде їх біля входу в овочевий відділ вже готовими, акуратно запакованими в пластикові коробочки. Просимо зауважити: біля входу, щоб поспішаючим покупцям не довелося бродити по рядах з товарами — адже тоді їм може прийти в голову жахлива думка приготувати салат самим.

Також, чим менше грошей споживач витрачає, тим швидше він їсть, тому що мозок мимоволі створює взаємозв’язок між цими двома показниками. У ресторані шніцель з картоплею ми їмо повільно не тільки тому, що нас оточує приємна атмосфера, і ми повинні якийсь час почекати, поки нам його принесуть. В закусочній ми їмо досить швидко не тільки тому, що там незатишно, замовлення подається швидко, і нам не потрібно його довго чекати.

Те, наскільки тісно пов’язані атмосфера, час, який витрачається на їжу, і зайва вага зміг продемонструвати Стенлі Шехтер в сімдесяті роки. Цей американський психолог запросив чоловіків і жінок у своє бюро і відразу, як вони прийшли, повідомив, що йому ще потрібно зробити дещо важливе. При цьому на столі стояли коробки з мигдалем, люди могли пригоститися. Половина горіхів була очищена, половина — ні.

Результат: випробовувані з нормальною вагою взяли один-два горіха, не піклуючись про те, в шкірці вони чи ні. Люди з надмірною вагою брали тільки очищений мигдаль, притому повну жменю.

Американський експерт з маркетингу та прикладної економіки Брайн Вонсинк, сидячи в китайському ресторані, вирішив поспостерігати, хто їсть паличками. Результат: 26% людей з нормальною вагою і тільки 7% повних.